Дракон і Кот. Хроніки Дракона в Нижніх Соняшниках

Відбувшись від принцеси, як і обіцяв, дракон повернувся до вдови Клауса-башмачника Анніке. Тому як дракони тримають слово, а ще люблять кровяночка. Про цю частину драконівського існування мало хто знає. Тому всі ці казочки, що дракона можна приручити, придумані самими драконами, щоб шкідливі маги, люблячі змушувати себе катати, не діставали їх. Сільські обивателі сприйняли його повернення стоїчно. Хоча після пріснопам’ятної сцени з принцесою, наслідки драконівського плювка гасили всім селом. Але, сарайчик і пара стогів заготовленого сіна вже нікому не поскаржаться.
Яке ж було їх здивування, коли темна точка в небі, поступово збільшуючись в обсягах, почала пікірувати прямо на їх село.
— Клята дракон! — Завив не своїм голосом староста і, не дивлячись на досить поважний вік, практично без розбігу взяв високий паркан, який не зміг подолати в молодості, бігаючи до сусідки Адалінде. Зачепившись штани, майбутній староста, провисів тоді на паркані до самих півнів. І був знятий під улюлюкання всього села і презирливе хмикання Адалінди, марно прочекали його всю ніч.
Решта селян взяли приклад свого старости, з похвальною вправністю ховаючись, хто в домі, хто в погребі, хто в лопухах. Самі везучі стрибнули в кропиву, тверезо розсудивши, що дракон в неї не полізе. Про те, що ящір плювком спалить і кропиву і вдома, думати ніхто не хотів. Так воно як то спокійніше, чи що.
Свист розсікає крилами повітря наростав. Вчені вже тоді підозрювали, що з аеродинамікою у драконів порядок. І проговорилися про це магам. З тієї пори і почалися всі ці історії і незрозуміла тяга людей до польотів. За якою крилася звичайна заздрість, про що в свою чергу здогадувалися дракони. Тому на всі пропозиції провести пару аналізів або тести, відповідали вогненним подихом і всіляким відсутністю манер. Допомагало, але не завжди. Маги підбили на цю справу лицарство, придумавши байку про золотих копальнях, якими володіли всі без винятку дракони, і про їх патологічній тязі до принцесам. Дракони в свою чергу намагалися пояснити, що зарвалися людям, що копалень у них немає. А принцеси якщо їх і цікавлять то, суто в науковому або ж гастрономічному плані. Але, маги виявилися переконливіше.
Дракон же бачачи досягається його польотом ефект, вирішив показати місцевим пару фігур вищого пілотажу. На всякий випадок. Почав він з «петлі Нестерова». Коли багатотонна туша, пролетіла над дахами будинків, ледь не зачіпаючи їх хвостом, піднявши при цьому цілу бурю, що залишилися нехрещений язичника вишикувалися перед церквою в чергу. Але, виявилося, що проклята звірюка просто розігрівається.
Далі були «висхідна спіраль», «вісімка», «штопор» і нарешті, «бойовий розворот». На виході з «бойового розвороту» дракон спалив все стоги на поле. Селяни були вражені. Діти подумали заснувати фан-клуб. Ті, хто постарше гурток ДОСААФ, але вибралися з кропиви і лопухів дорослі разом пояснили недоукам політику села, ака — старости. Однак дракон вже збирався сідати і, будучи істотою з вертикальним зльотом і посадкою, звалився прямо перед вже змирилися селянами. Коли пил розсіявся, і з воронки, трохи менше Зміїного яру вибрався чоловік, чхають і відпльовуватися сільські впали в ступор.
— Кров’янка де? — Розчулено напівпошепки запитав новоприбулий. Але, руки сільських вже намацували хто сокиру, хто голоблю, а хто під шумок і сусідку. Розбиратися куди подівся дракон, і звідки взявся цей молодик розбиратися не стали, кинулися всі гуртом. Знову піднялася хмара пилу, з якого долинало Молодецьке хаканов, глухі звуки ударів і дзвінких ляпасів. Потім з цієї хмари один за одним почали вилітати місцеві забіяки і просто співчуваючі. З різним ступенем ушкоджень і неповними комплектами зубів їх укладали вздовж стіни Старостін будинку. Жінки і діти з цікавістю чекали закінчення дармового уявлення, з ентузіазмом роблячи ставки на те, що скінчиться раніше — мужики в селі або сили у прибульця. Виграли перші.
Що вийшов останнім з хмари дракон, а це був саме він, обвів присутніх поглядом і під оплески жіночої половини села Нижні Соняшники, був перепроваджений до дому Анніки. Господиня, яка за час трауру зронила рівно вісім сльозинок, накрила стіл і сіла навпроти, придивляючись. Попросивши вилку і ніж, дракон, помолився, чим викликав задоволене бурчання пастора, щойно прибулого з хрестин знову звернених, і взявся за їжу. Кров’янка чудесним чином зникала в роті чи дракона, чи то людини. Сільські, оточивши будинок веселою вдови, з завмиранням дивилися на це диво. Поки з усіх сторін не пролунало бурчання животів, супроводжуване підбиранням голодної слини. Незабаром перед будинком спорожніло.
Тим часом ковбаски закінчувалися. Квас, правда, залишався, але випивши четвертий глечик, дракон осоловело і, обвівши будинок вдови благочестивим поглядом, випустив хмарку золи з ніздрів:
— Зараз заспіваю, — бадьоро заявив він і, бачачи схвалення в очах співбесідниці, взяв першу ноту:

«…»

До кінця пісні, вдова заливалася сльозами, переводячи на хустки другий рушник. Хто чув, пісню у всіх кінцях села жителі плакали навзрид. Виспівуючи ящір тільки що заробив кілька очок в свою користь. Тим часом, зібравшись вийти з-за настільки гостинного столу, він зіткнувся поглядом з Хозяйкіна котом. Обдерта руда бестія, мала обрубок хвоста, половину вуха і склочний характер. До того ж був моторошним власником, і за зовсім вже випадковим збігом обставин самозабутньо закоханим в Хозяйкіна кров’янку, запаси якої на його очах знищив заїжджий фраєр.
Первісне бездіяльність кота пояснювалося ступором, але тепер він зібрався взяти реванш. Чи не зводячи жовтих очей з гостя, котяра видав низький протяжний мяв, в якому чулося «поверни кров’янку, гад». Тепер сторопів дракон. Так як розміри кота, а особливо його кігті, наближалися до рисячим, він задумався. Перетворитися назад в ящера — залишитися в подальшому без кров’янки. Зчепитися з котом — свої ж засміють, коли дізнаються. А родичі завжди все дізнаються.
Чи не відводячи очей від приготувався до атаки котомонстра, дракон намацав сковороду, на якій Анніка приносила йому останню порцію кров’янки. Упевненості відразу додалося. Тепер неминучу битву можна було звести до нічиєї. Мабуть в голову кота прийшла та ж думка, так як інтенсивність розмахування обрубком хвоста стала спадати, та й в очах з’явилася невпевненість. Мабуть з цією зброєю котяра вже стикався. І знав його вражаючі фактори не з чуток. Господиня тим часом, розплющила очі, зажмуренние нею перед обличчям неминучого апокаліпсису, і спішно осінила себе хресним знаменням.
В цей час в голову дракона прийшла світла думка. Він клацнув пальцями і, відклавши сковороду, показав коту порожні долоні. Кот задумався.
— Пару хвилин, — сказав він, задкуючи до виходу. — Я миттю.
Кот подумавши, поступився і коли дракон вискочив за двері, перевів важкий погляд на господиню: «Ну і кого ти привела в дім» — говорилося в ньому. Анніка тільки зітхнула, перспектива вимальовувалася приваблива. Вона глянула на себе в дзеркало. Хороша! Але вибирати між котом і драконом не збиралася.
Зовні під захоплені крики дітвори пролунало ляскання крил, і через хвилину в двері постукали. Анніка вийшла на ганок разом з котом і обімліла. На траві перед будинком лежав найбільший сом, бачений нею в житті. У кота здається, трапився удар. Він не зводив погляду з цієї гори м’яса, все ще роздуває зябра і намагається налякати оточуючих розміром пасти. Дракон, знову звернувся людиною, зробив жест. Повторювати не довелося.
Уже ввечері, Анніка все-таки задала цікавить її питання, де ночуватиме сер дракон. І отримавши лише легке потиск плечей і кивок у бік лісу, тут же запропонувала кімнату в своєму будинку. Дракон подумав і погодився, діставши з кишені пару золотих, мовчки простягнув їх господині:
— За постій, — сказав він.
Тим часом з двору підтягнувся кіт, яка роз’їла до розмірів носорога і, впавши на чобіт дракона тут же захропів. Вечоріло.

[1] Пісня групи IN EXTREMO — Herr Mannelig (прим. Автора)

(Далі буде…)

© Денис Пылєв

***

Другие авторы  /   Сборник рассказов

Скачать книги бесплатно 

Купить книги проекта Дневники Онлайн


Состояние Защиты DMCA.com

Смешные и добрые Дневники сказочных героев и другие произведения начинающих и именитых авторов. Конкурсы и подарки участникам.

^ Вверх